Український ринок соєвої олії дедалі чіткіше працює за експортною логікою. Близько 95% усієї виробленої в країні соєвої олії спрямовується за кордон, тоді як внутрішнє споживання залишається мінімальним — лише 25–30 тис. т на рік. Саме такі оцінки оприлюднив УКАБ, пояснюючи, що український споживач традиційно орієнтується передусім на соняшникову олію. Пише agrotimes.ua

Чому виробництво майже не просіло, попри менший урожай сої

Одна з найбільш показових деталей сезону 2025/26 — те, що навіть за очікуваного скорочення виробництва сої випуск соєвої олії в Україні зменшиться лише незначно. За прогнозом УКАБ, у 2025/26 маркетинговому році виробництво соєвої олії становитиме 527 тис. т, що лише на 2,6% менше, ніж у 2024/25 МР.

Ця стійкість пояснюється зміною самої структури ринку. Галузеві аналітики пов’язують її із запровадженням експортного мита для посередників, які не є виробниками. Такий крок зменшив стимули до вивезення сирої сої і, навпаки, підштовхнув більшу частину обсягів у бік внутрішньої переробки. У результаті переробка сої в Україні у 2025/26 МР очікується на рівні 2,9 млн т, що на 51,4% вище за середній показник останніх п’яти років.

Експорт залишається головним каналом збуту

Оскільки внутрішній попит на соєву олію в Україні залишається вузьким, галузь фактично працює на зовнішній ринок. У 2024/25 МР Україна експортувала 520 тис. т соєвої олії — це на 51,4% більше, ніж роком раніше. У 2025/26 МР очікується незначне зниження експорту — до 501 тис. т, або на 3,7%. Але навіть із цим коригуванням ринок залишається майже повністю експортно орієнтованим.

Головним покупцем української соєвої олії у 2024/25 МР став Європейський Союз, на який припало 87% експорту. Це ще раз показує, що для України соєва олія дедалі більше стає не внутрішнім товаром повсякденного попиту, а експортною позицією з прив’язкою до європейського ринку.

Що це означає для агросектору

Фактично Україна поступово переходить від моделі “виростити й вивезти сою” до моделі “переробити й експортувати продукт із вищою доданою вартістю”. Для агросектору це важливий структурний зсув. Він означає не просто зміну торгового балансу, а посилення ролі внутрішньої переробки, більш глибоке завантаження олійноекстракційних потужностей і зростання ваги агропромислового експорту вищого переділу. Це вже висновок із сукупності наведених УКАБ показників.

На практиці це також робить сектор менш залежним від простої кон’юнктури сирої сої й дає більше простору для формування експортної маржі всередині країни. І саме тому навіть невелике зниження виробництва соєвої олії в новому сезоні не виглядає слабкістю — швидше це ознака того, що переробна модель уже стала системною.

Майже 95% української соєвої олії сьогодні працює на зовнішній ринок, а не на внутрішнього споживача. На тлі слабкого локального попиту та активізації переробки Україна фактично закріплює за собою роль помітного експортера цього продукту, де ключовим ринком збуту залишається ЄС. І якщо поточна структура ринку збережеться, то соєва олія дедалі більше сприйматиметься не як побічний продукт соєвого сегмента, а як самостійний експортний актив українського агросектору.

Джерело інформації та фото: agrotimes